Дети Фристайла - Щастя в руки не спіймаєш

Я вірю в те, що є,
Я вірю в те, що є,
Любов у світі є,
Не в казках, не вві сні —
Вона живе в мені!

Кажу я знов і знов,
Кричу я знов і знов,
Шепочу знов і знов:
Дарує щастя нам лише любов!

Бо не спіймаєш
Щастя в руки, не спіймаєш,
Про нього мрієш і шукаєш, шукаєш, шукаєш
Ти щастя своє,

Хто любить — знає:
Його нам так не вистачає,
Та щастя все ж таки буває, буває, буває,
Буває і є.

«Люблю» сказала ти,
«Люблю» сказала ти,
«Люблю» сказала ти,
Щоб нам удвох знайти
Безмежні всесвіти.

Кажу я знов і знов,
Кричу я знов і знов,
Шепочу знов і знов:
Ой, як чудово те,
Що є любов!

Бо не спіймаєш
Щастя в руки, не спіймаєш,
Про нього мрієш і шукаєш, шукаєш, шукаєш
Ти щастя своє,

Хто любить — знає:
Його нам так не вистачає,
Та щастя все ж таки буває, буває, буває,
Буває і є.