Таисия Повалий - Горлиця

Пару горлиць я в садок манила, прилітати стала лиш одна.
Де ж ти свою пару загубила і чи є у тім твоя вина?
Чом з твоєї пісні стільки смутку, рвеш мою ти душу, не чиюсь.
Не журися, горлице, голубко, бо я з тобою зажурюсь.

Горлице, голубко, все минетця хутко, скоро знов повернеться весна,
В ніч весняну яру знайдеш собі пару і не будеш більше ти одна.

Пару горлиць я в садок манила, що б і я у парі теж була.
Що ж мене, голубко сизокрила, ти од так неждано підвела?

Горлице, голубко, все минетця хутко, скоро знов повернеться весна,
В ніч весняну яру знайдеш собі пару і не будеш більше ти одна.

Пару горлиць я в садок манила, кликала, просила і вела,
Тільки заманити не зуміла, тільки догукатись не змогла.

Горлице, голубко, все минетця хутко, скоро знов повернеться весна,
В ніч весняну яру знайдеш собі пару і не будеш більше ти одна.

Горлице, голубко, все минетця хутко, скоро знов повернеться весна,
В ніч весняну яру знайдеш собі пару і не будеш більше ти одна.