Таисия Повалий - Ніч під горобиною

На галявині у лісі горобина красна, ми зустрілися з тобою там у нічку ясну
Під зірками на одинці ти мені признався, що як тільки-но побачив, зразу закохався.

Ніч під горобиною, так на мене вплинула, серденько затьохкало, наче соловей.
В ніч під горобиною я тебе покинула, сльози покотилися із моїх очей.
Ніч під горобиною, так на мене вплинула, серденько затьохкало, наче соловей.
В ніч під горобиною я тебе покинула, сльози покотилися із моїх очей.

Якби собі я призналась – хлопця покохала, може бути на світанку я б і не втікала.
Але сумніви тривожать мою чисту душу, від щасливого кохання, на що бігти мушу.

Ніч під горобиною, так на мене вплинула, серденько затьохкало, наче соловей.
В ніч під горобиною я тебе покинула, сльози покотилися із моїх очей.
Ніч під горобиною, так на мене вплинула, серденько затьохкало, наче соловей.
В ніч під горобиною я тебе покинула, сльози покотилися із моїх очей.

Ніч під горобиною, так на мене вплинула, серденько затьохкало, наче соловей.
В ніч під горобиною я тебе покинула, сльози покотилися із моїх очей.
Ніч під горобиною, так на мене вплинула, серденько затьохкало, наче соловей.
В ніч під горобиною я тебе покинула, сльози покотилися із моїх очей.