Sofia Fufalko - Незабудь ка

Там, де колись
Гарячі сльози лились,
Там де розверзлась земля
Від ударів ворожих ракет
Цвіт проросте.
Ти маєш вірити в те,
Що я вернусь назбирати тобі
незабудьок букет.

Ті пси не мають ні крихти жалю;
Вони не знають докорів сумління.
Не перегризти їм моє коріння,
Не занехаяти клятим
усе, що люблю.
Бережися, рости козаків
І промовляй кожен вечір молитву.
Коли, дасть Бог пережити цю битву
Завтра почуємось, серце
Я скоро вернуся домів.

Як у кіно,
Скотчем заклею вікно.
Ще сподівалась, що вибухів звуки
були тільки сном.
Сонце зійде;
Із календарика викреслю день -
Ти ж обіцяв, мій коханий,
Ну де ж бо ти? Де ж бо ти? Де?!

Рана горить.
Страшно, як жити лишається мить.
Щемко за діток, які народились
в часи лихоліть
В березні сніг -
Бог надивився тієї борні.
Білою ковдрою вкриє солдатика,
най вже поспить..

Ті пси не мають ні крихти жалю;
Вони не знають докорів сумління.
Не перегризти їм моє коріння,
Не занехаяти клятим
усе, що люблю.
Тут немає твоєї вини,
Що я лягаю кістьми за Вкраїну