Михайло Грицкан - 100 тисяч кроків

Ім’я твоє писане зорями
На небі моєї душі.
Коли долі зводили з долями,
Тебе Бог мені залишив.
Тобою, як дивом, захоплений.
Твій погляд на щастя ловлю.
Без тями шалено закоханий
В красу неймовірну твою.

Така безмежна і неповторна любов з тобою.
І вже не вільний, як божевільний, живу тобою.
100 тисяч кроків, найшвидших кроків зроблю до тебе.
100 тисяч років не варті дня одного без тебе.
Твій голос несе вітер милями,
Танцюючи з ним менует.
І море нестримними хвилями
Малює лиш твій силует.
Тебе поцілунками, дотиком
Вдягну я в кохання своє.
І Богу подякую пошепки,
За те, що ти - щастя моє.