USTYM - Примари

Всі примари, і душі ходять тихо уночі,
Тому обережно, ти поки тонем в темноті,
Мені серце розірви його вщент розтрощи,
Розкажи свої гріхи заберу увесь твій біль,
Куди б не ходив бачу твою тінь нав’язливі думки із глузду звели,
Якби ж тоді знав не попав би в капкан вирвався б із кайдан які на мені,
І день за днем,усе без змін тіні слів мов дим у склі,
Я шукав той причал, та так і не зміг бо маяк не світив коли я був в пітьмі,
Та твої фрази наче лід що тане в серці по мені,
Вже забули ким були, життя – лабіринт я знайшов у безодні, те що так хотів,
Тримай мої руки, цілуй мої губи поки ми удвох, я тону аж на дно,
Повернуся сюди, не втримаю розлуки бо мила твої тіні бачу на стінах,
Бо куди б не йшов, усюди твій слід лишила у пам’яті лиш образи,
І як не тікав, але так і не зміг бо твоя любов мов отрута в мені,
Всі примари, і душі ходять тихо уночі,
Тому обережно, ти поки тонем в темноті,
Мені серце розірви його вщент розтрощи,
Розкажи свої гріхи заберу увесь твій біль,
Голос твій в голові куча думок, але мовчи,
В цьому світі ми самі поки тонем в темноті,
А ця тиша, немов ніж мені в спину уструми,
Тіні бачу на стіні постаті у голові!