ТНМК - ПМ’ТЙ (Flanger version)

Дорогою до тебе я бачив черепах трьох вони тримали місто на плечах,
Першу, чорну, звали Не-дай-Бог вона нічого не просила в неба,
Робила все сама, робила як для себе бралася і впиралася, на зло не озиралася,
Попри те, попри це робила все, тому що її пре вона казала: "Дій! Лайно – це перегній,
І все трималося на ній ти тільки уяви-но, другу звали Мрія,
Була вона, скажу тобі, в хорошім сенсі синя вона казала: "Знаю, я важка, але я мрію,
Дивлюся я на небо і надихаю дію бо якщо не мріяти, навіщо ж тоді жити,
Коли собі ти мариш, десь плаче сатана я більша за слона, але я збираю квіти,
Якщо це не весна, то що тоді весна пам'ятай: де б не йшов,
Я рушаю, щоби повернутись знов і міста – як мости,
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти ти, певно, здогадалася, як звали третю, білу,
Вона не посивіла, ні такого кольору буває тільки чиста сила,
Що має крила і ними обіймає усіх, кого кохає,
Любов'ю її звали. Ти, схоже, її знала були у неї діти,
Мовляла немовлям вона: "Не скінчиться війна не буду вам брехати,
Правдою не налякати. Пийте все до дна але зростайте сильними. Побачите тоді,
Як вороги злякаються і вдінуть бігуді хоч зійде сім потів, та не шкодуйте дров,
Якщо це не любов, то що тоді любов пам'ятай: де б не йшов,
Я рушаю, щоби повернутись знов і міста – як мости,
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти пам'ятай: де б не йшов,
Я рушаю, щоби повернутись знов і міста – як мости,
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти пам'ятай: де б не йшов,
Я рушаю, щоби повернутись знов і міста – як мости,
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти .