KALUSH, AGAPE - Заплакана цариця

Промокла під дощем заплакана цариця.
Номер набираєш.
Його підніме той, хто тебе не кохає.
І прийде час, коли не стане нас.
І все пройде, як сон, твоя любов.
І ті слова, що я вдихаю знов і знов.
Квіти, що би ще раз дарував, та ну.
Що б я ще раз довіряв, як дурак.
Я в любов повірив знов і потонув.
Я знов повівся на твою натуру.
А я дивлюсь, ще, напевне, пройдусь.
Де не будували правді сховищ.
З ким правда - це не здобич.
Її в хованках знайду, я її відмию.
Де би, де сховав її!