Riffmaster, Олександр Положинський - Земля

Виє вітер і гуркоче скло
Зло не спить, воно до нас прийшло
Ріже дощ і б’є об землю град
Стучиться «брат» Зло й ненависть із газетних шпальт
Слід палає і горить асфальт
Плаче і кричить моя земля
Прийшла війна Поза спинами міста стоять
У померлих і живих солдат
Наші сім’ї, ріки і поля
Гуде земля Двоголовий б’є своїм крилом
Стражить молотом, маха серпом
В полі стадо уражених собак
Та їх атак Непокірний ворону народ
Від Донбасу до Карпатських вод
Непідвладна йому земля
Не віддана! Подзвонив мамі, сказав, що все у нас спокійно
Ні, мам, це просто грім, маленьке лихо стихійне
У нас тут дощі йдуть і гриміть постійно
Ти не хвилюйся, мамо, у мене «бронік» надійний Набрехав мамі, а як їй правду казати
Про те, як раптом мужніють зовсім юні солдати?
Про постріли, вибухи, в броні пробоїни
Про те, що ми вже давно не діти, ми – воїни Ідуть на небо хлопці безсмертними ротами
Вже двох друзів відправив додому «двохсотими»
А скільки іще їх найкращих поляже?
І хто ж тобі скаже, хто тобі скаже? Чергова в телевізорі пика вгодована
Яка прикро вражена, надзвичайно стурбована
Я тут не за них, за дружину з дитиною.
І за землю, що називається Україною! Хтось із старших сказав
Що «сепари», як в Афгані «духи»
Ховаються за спинами мирних, сіють смерть і розруху
«Плюють» із «зеленки» смертельними сюрпризами Дістав уже цей клятий кукловод із своїми репризами
Ну нічого, в нас хлопці -«вогонь», всиплемо жару
Усім, хто хоче нашу землю відібрати на шару
Пишатиметься народ своїми синами Все буде добре! Перемога за нами!