Антитіла - Рожеві діви

Сімдесята ніч тої осені
Вбила всі мої серцеві принципи
Підняла з землі ноги втомлені
І до неї, до неї магнітами
А її любов - то вона й вона
Дві венери з рожевими мітками
І зав'язані, як одна й одна
Тіла теплого нитками, нитками

Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила
Я покажу їй, де цвіте любов
Як віками творили нове життя
Але правда ця накриває знов
Не моя, не моя, вона не моя

Плюс не віре, мінус
Протилежність не закон
Де рожеві діви лижуть цукор заборон
Заливає стіни диким медом і вином
Де рожеві діви лижуть цукор

Сімдесятий лист тої повісті
Білим, білим лишився, незайманим
Тільки краплями моєї совісті
І снігами іллюзій завалений

Плюс не віре в мінус
Протилежність не закон
Де рожеві діви лижуть цукор заборон
Заливає стіни диким медом і вином
Де рожеві діви лижуть цукор

Заливає стіни диким медом і вином
Де рожеві діви лижуть цукор.